7 квітня 2025 року на кафедрі богослов’я та релігієзнавства Українського державного університету імені Михайла Драгоманова відбувся успішний захист докторської дисертації завідувача кафедри Богослов’я та Священного Писання ВПБА, протоієрея Василя Миколайовича Лозовицького на тему: «Сучасне українське православне богослов’я: критичний аналіз».

Дисертація, спрямована на здобуття ступеня доктора філософських наук за спеціальностями 09.00.11 (релігієзнавство) та 09.00.14 (богослов’я), є першим всебічним філософським, релігійним та теологічним аналізом сучасного українського православного богослов’я. Вона досліджує його розвиток у контексті глобальної християнської думки на початку XXI століття, зосереджуючись на постнеопатристичних підходах. У концептуальному плані принципове значення для розробки теми дослідження мали праці Юрія Чорноморця, архимандрита Кирила Говоруна, Пантеліса Калаїцидіса, Павла Гаврилюка. Суттєвим концептуальним підґрунтям є також роботи В. Бондаренка, Л. Филипович, А. Колодного, Г.Кюнга, О. Горкуші, Н.Т.Райта, О.Сарапіна, О.Сагана, М. Черенкова, Г.Христокіна та інших. Методологічною основою цієї праці є феноменологія та герменевтика, головним чином те, як вони представлені сьогодні в сучасному богословському, філософському і релігієзнавчому дискурсах.

Науковий консультант дослідження – доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАПН України, завідувач кафедри богослов’я та релігієзнавства Віктор Дмитрович Бондаренко.

Дисертація підкреслює перехід від неопатристики до постнеопатристики, використовуючи феноменологічну та наративно-герменевтичну мову для сприяння діалоговій відкритості та екуменічному діалогу. Вона фокусується на важливих аспектах, зокрема:

розвитку «відкритого православ’я» як життєвого світу, що сприяє світоглядному універсалізму;

зверненні до антропологічних питань, включаючи позитивну оцінку людських потенціалів, спрямованих до Бога;

критику постмодерністських підходів через призму теологічного повороту в феноменології та «слабкого богослов’я.»

Ключовими постатями, проаналізованими в роботі є:

Олександр Філоненко, який розробив постпостмодерне православне богослов’я, фокусуючись на постметафізичному богослов’ю та євхаристійній антропології;

прот. В’ячеслав Рубський, чиє постметафізичне богослов’я базується на постмодерному релятивізмі та деконструкції, представляючи християнство як теопоетику;

архим. Кирил Говорун, чия методологія поєднує феноменологію та постструктуралізм для створення постметафізичного політичного богослов’я, що критикує державність, авторитаризм та тоталітаризм, зокрема російське православ’я та путінізм;

Юрій Чорноморець, який приймає постнеопатристику та формулює теорію святості кожної людини, використовуючи герменевтичні та феноменологічні методи.

Дисертація робить висновок, що сучасне українське православне богослов’я характеризується «відкритим православ’ям», що сприяє діалогу для національної єдності та вирішує наративні конфлікти через герменевтику, особливо наративний аналіз, сприяючи співпраці та оновленню ідентичності.

Цей захист має особливе значення не лише як особисте досягнення дослідника, але й як важливий крок для розвитку Волинської православної богословської академії. Адже здобуття ступеня Доктора філософських наук одним із викладачів Академії підносить рівень наукової та освітньої діяльності закладу, сприяє формуванню середовища сучасного, відкритого богословського мислення.

Захист дисертації прот. Василя Лозовицького підтверджує, що Волинська академія не лише береже традиції православної освіти, а й активно інтегрується у загальнонауковий дискурс, шукаючи відповіді на виклики сучасності засобами глибокої богословської рефлексії.