Історичний шлях духовної освіти на Волині

Початок духовної освіти на Волині (Х-XVIII ст.)
Витоки духовної освіти на Волині беруть свій початок з Х ст., про що свідчить Руський літопис. Ще до правління князя Володимира Великого в Мефодіївську добу існували такі школи, в яких навчалися майбутні духовні пастирі та світські особи для державної служби.
Школи княжої доби на історичній Волині мали своє майбутнє і після монголо-татарської навали 1240 року. Заново відбудовувалась наша духовність в добу короля Данила, князя Володимира Васильковича – великого будівничого монастирів, храмів та православних шкіл.
В Литовсько-Руську добу духовні школи на Волині продовжували процвітати. Вони готували душпастирів для священнослужіння та для проходження служби при княжих дворах в Луцьку, Вільно в якості писарів, рахівників і суддів.
Після Люблінської унії 1569 року, коли Україна стає легкою здобиччю польських магнатів і Римо-Католицької Церкви, на Волині засновуються Єзуїтські школи. На захист духовності та віри постають православні духовні братства, які засновують братські школи у Луцьку, Володимирі, Холмі, Острозі, Гощі.
В період Берестейської унії освіта на Волині зазнає окатоличення, що призвело до закриття православних духовних закладів.
У 1795 році відбувся третій поділ Польщі і Волинь повністю була приєднана до Російської імперії. Цього ж року в складі Мінської єпархії утворено Житомирське вікаріатство із центром у м. Острог та дозволено заснувати Волинську духовну семінарію, яку керуючий вікаріатством єпископ Варлаам (Шишацький) відкрив у 1796 році.

Період XIX-XX ст.
Завданням Волинської духовної семінарії була підготовка кандидатів у священики для парафій, які перейшли з Греко-Католицької Церкви в Православну. У семінарію приймали православних дітей (віком 7-15 років), які до того навчалися у василіянській та єзуїтській школах м. Овруча, Межирича, Острога. Згодом найкращих учнів направляли на навчання в Київську духовну академію. Спочатку семінарія знаходилась у приміщенні Преображенського монастиря в м. Острог - колишній центр освіти західної України. Після пожежі (1821 р.), яка знищила будинки семінарії, в 1825-му її було переведено в м. Аннопіль Острозького повіту, де вона діяла до квітня 1836 року. Потім місцем її розташування стало місто Кременець (тепер це приміщення районного краєзнавчого музею), а з осені 1902 року – м. Житомир.
Коли Волинська духовна семінарія була переведена в Кременець її організацією зайнявся місцевий єпископ Діонісій. Ректором відновленої семінарії став архімандрит (потім єпископ-вікарій) Симон (Іваницький). Після нього навчальний заклад взяв в опіку архімандрит Олексій (Громадський), який потім, ставши єпископом, самовіддано захищав семінарію від католицького впливу до кінця її існування. У 1939 році поляки все ж таки змусили викладати деякі дисципліни їхньою мовою.

Радянський період
У 1945 році Волинська Духовна семінарія почала функціонувати вже в Луцьку. За сприяння єпископа Миколая (Чуфаровського) в 1945 році було відкрито пастирські курси, які в 1946-му перейменували у Волинську духовну семінарію під керівництвом протоієрея Миколи Тучемського. З 1954 року в семінарії добудовують аудиторії, спальні та господарські приміщення.
З 1946 по 1954 рік Волинська духовна семінарія випустила тільки 17 студентів. Проте були роки, коли кількість випускників сягала до 40 і більше осіб. А всього за двадцять післявоєнних років духовна школа випустила понад 500 священиків, які служили на благо Церкви не тільки у Волинському краї, а й в інших областях.
З 1960-го семінарію намагалися закрити. Ректора прот. М. Тучемського усунули від керівництва, а на його місце призначили ігумена Мефодія (Мензака), який через два роки став єпископом Волинським. Внаслідок тиску безбожної влади після закриття в 1960 році Київської, Саратовської, Ставропольської семінарій дійшла черга і до Волинської. Указом комітету від 15.03.1964 Волинську духовну семінарію було закрито.
В 1988 році світська влада дозволила урочисто відсвяткувати 1000-ліття Хрещення Русі. З'явилася можливість відновити діяльність семінарії. У жовтні 1990-го в період служіння єпископа Варфоломія (Ващука) було відкрите Луцьке духовне училище, яке через рік отримало статус Духовної семінарії, для керівництва якої з вересня 1992 року ректором призначають прот. Петра Влодека.

Надіслав: VPBAcademy , дата: сб, 06/16/2018 - 19:51